Наш шпигун слухав поезію просто неба: київські митці вийшли до народу зустрічати весну і відзначати професійне свято

---

Нечисленні перехожі у Парку ім. Шевченка зацікавлено стишували ходу, озиралися і намагалися зрозуміти: що воно таке? Мами спрямовували дитячі візочки до сцени, а дітлахи навіть кидали свої захопливі ігрища, переключаючись на дивних дядьків біля мікрофону.

Метр Іван Андрусяк
Замість політичних гасел під кольоровими прапорами зі сцени звучали вірші. Поезія понад усе? Принаймні, під таким гаслом відбулося святкування Всесвітнього Дня поезії, який відзначається 21 березня (з 1999 року). Цікава деталь української євроінтеграції - на плакаті, де писалася та фраза, проглядалися обриси американського континенту... Чого б то?

Загалом, ідея була непоганою. Вільний мікрофон, центр міста, рими і верлібри... От тільки бракувало хоч якогось промоушену. Бо зібралися поети тихенько у будень (втім, що робити, як свято так випало), почитали вірші для нечисленної публіки (спочатку за кількісними показниками поети явно переважали). Все це мало вигляд тусовочного "міжсобойчика" поетичного покоління, яке пише тільки для себе (одне з визначень "дев'яностників").

Ніжинська поетка ТАня-Марія Литвинюк
Отож, на сцену почергово виходили митці. Хто з листочком, хто з гітарою, а Таня-Марія Литвинюк із Ніжина читала вірші у компанії стільчика, який помилково винесли трохи раніше для барда... Тематика віршів була вільною (як, власне, і весь захід). Іван Андрусяк, наприклад, зваживши на дитячо-материнську аудиторію, читав переважно твори для підростаючого покоління. Хто знає, може якась із мам попрямує з парку просто до книгарні. Хотілося б...

Мовчи, наїденая музо,
Відгикучи й хропучи.
Як ти, поет, нажерсь від пуза –
Ото зарийся й не нявчи!
Отак з’їдять тебе напасті,
Хребет до пупа присосе –
В твоїх віршах
Голодні страсті
Народ як прапор понесе!
(Едуард Драч)

Вічна "людина з гітарою" бард і кобзар Едуард Драч вийшов без звичної супутниці і просто читав вірші. Про поетів, голодних і ситих… Не дуже впевнена, що наймолодші слухачі зрозуміли, що таке „ерекція” у вірші Дмитра Лазуткіна. Втім, хай дітвора краще чує про це з поезії, ніж з телевізора.

Романтичний Олексій Бик
Напівбард-напівпоет Олекса Бик скаржився на те, що його ні ті, ні інші не приймають до своїх лав. Однак, це не заважало йому нести своє мистецтво у маси. Зауважу лишень, що його голос під гітару якось дуже органічно звучав у березневому парку. А може просто звукач постарався?.

Наймолодші слухачі слухали, а от чи розуміли?
Під сценою тим часом збиралися інші учасники. Хтось виривався сюди на обідню перерву, щоб у колі однодумців відзначити професійне свято, хтось поступово „витягався” зі столичних заторів, хтось просто спізнювався. Тусувалися, жартували, до когось приходило натхнення (Богдан-Олег Горобчук на фото)... Ведучий періодично „зависав” під сценою і за розмовами не завжди розумів, що пора знову когось оголошувати. Втім, іноді це додавало атмосфері якогось „творчого начала”.

Богдан-Олег Горобчук роздає автографи, замість того, щоб виконувати обов'язки конфернасьє
Під кінець святкування трохи змерзлі поети ще потанцювали на сцені, а публіка все схвальніше й активніше вітала служителів музи. І розійшлися... Застрягати у пробках, працювати, сидіти на парах і форумах, іноді ловити натхнення і готуватися до наступної зустрічі з народом.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter

Коментарі  (1)